ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ПУБЛІЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ В УКРАЇНІ

Анотація

Одним із методів залучення громадськості до формування державної політики, що широко використовується в демократичних країнах, є публічні консультації. Це інструмент, який розвиває діалог і довіру між усіма учасниками цього процесу та робить розроблення й ухвалення реформ більш релевантними запитам їхніх споживачів. Культура публічних консультацій в Україні лише набуває популярності, а тому дуже важливо сформувати концептуальну, методологічну та правову базу цього механізму участі.

Розглянуто зарубіжні та вітчизняні підходи до розуміння публічних консультацій. На їх основі сформовано ключові характеристики публічних консультацій, а саме: двосторонній характер комунікації між публічною інституцією та зацікавленими громадянами; застосування як під час розроблення політик, так і на етапах їх оновлення та реалізації; завершеність ухваленням рішення або ухваленням нормативно-правового акта, у якому обов’язково враховуються пропозиції громадськості; ініціювання консультацій шляхом видання органом влади офіційного документа (постанови, наказу тощо), у якому детально описується зміст консультацій), який детально описує зміст та умови проведення публічної консультації; обов’язковість включення до цільових аудиторій публічних консультацій громадян, груп осіб, юридичних осіб, які мають дотичне відношення до цієї політики, які першими користуватимуться послугами, що виникнуть унаслідок реалізації політики, а також незалежних експертів та представників громадських організацій.

Проаналізовано історію становлення українського законодавства про публічні консультації. Виокремлено відмінності чинного проєкту Закону «Про публічні консультації» від 2016 року, а саме наявність невичерпного переліку суб’єктів владних повноважень; визначення зацікавлених у проведенні публічних консультацій сторін; доповнення форм проведення публічних консультацій цільовими консультаціями; заміна Інформаційного реєстру зацікавлених осіб онлайн-платформою для взаємодії з громадянами та інститутами громадянського суспільства; відсутність дисциплінарної відповідальності за порушення вимог закону для посадових осіб суб’єктів владних повноважень, на яких покладено обов’язки з проведення публічних консультацій; зменшення кількості принципів проведення публічних консультацій з семи до шести та додавання принципу пропорційності, замість принципів верховенства права та законності.

Установлено, що запропонована в проєкті Закону про публічні консультації процедура їх проведення відповідає міжнародним стандартам і кращим практикам та наявним теоретико-методологічним напрацюванням й охоплює такі етапи: складання плану проведення публічних консультацій; розроблення консультаційного документа; оприлюднення консультаційного документа; забезпечення інформування зацікавлених осіб про проведення публічних консультацій; проведення заходів у межах публічних консультацій; оприлюднення пропозицій, отриманих під час публічних консультацій; вивчення та аналіз пропозицій; оприлюднення звіту про результати публічних консультацій та остаточного проєкту нормативно-правового документа.