ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті розглядається феномен електронного врядування як ключовий інструмент цифрової трансформації системи публічного управління в умовах сучасних викликів, зокрема війни, гібридних загроз і потреби в оперативній адаптації державного апарату. Автор налолошує, що цифровізація в публічному секторі є не лише впровадженням нових технологій, а й радикальною зміною управлінської логіки – переходом від ієрархічних, закритих структур до відкритих, мережевих й орієнтованих на громадянина моделей управління. Цифрова трансформація описується як процес не просто переходу на електронні носії, а як системне переосмислення ролі держави, її функцій, структур і форм взаємодії з суспільством.

Однієюі з найбільш успішних реформ у цьому напрямку автор визначає впровадження електронного врядування (e-government), що забезпечує ефективність, прозорість та нову якість публічних послуг. Зокрема, на прикладі платформи «Дія» демонструється, як цифрові сервіси стають не лише технічним досягненням, а й символом змін у філософії державного управління. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє автоматизувати адміністративні процеси, знизити рівень корупції, підвищити швидкість оброблення запитів та створити зручне середовище для громадян, що наближене до принципу «людина –           у центрі». Автор також аналізує міжнародний досвід – зокрема приклади Естонії та Данії, де цифрова держава вже є реальністю, а взаємодія громадян з органами влади майже повністю здійснюється в онлайн-режимі. Естонська модель X-Road та обов’язкова цифрова взаємодія в Данії розглядаються як ефективні приклади, що демонструють реальні переваги е-урядування: економія коштів, зростання довіри до влади, підвищення ефективності послуг. Цей досвід подається як орієнтир для України, що, попри воєнні виклики, демонструє поступ у цифровій трансформації державного управління.

Особливої уваги надано аналізу проблем і викликів, що постають на шляху цифровізації в Україні. Серед них – цифрова нерівність, обмежена інфраструктура в регіонах, низький рівень цифрової грамотності в окремих верствах населення, інституційна інерція та загрози кібербезпеки. Автор акцентує, що стрімке зростання обсягів даних у поєднанні з ризиками несанкціонованого доступу потребує особливої уваги до побудови безпечної та стійкої інформаційної екосистеми в державному секторі. У висновках сформульовано стратегічні напрямки розвитку е-урядування. Зокрема, ідеться про впровадження штучного інтелекту у сфері публічних послуг, розвиток концепції «безшовного уряду», забезпечення цифрової інклюзії та етичне управління персональними даними.